Марко — черезвичайно обдареований солдат, котрий під час обряду посвячення в кадети сказав, що мріє служити самому королю, за що був безжалісно обсмикнутий інструктором Кісом Шадісом. Після заключного екзамену у лісі між ним і Ереном відбувся такий діалог:
Ерен Йегер: «Слухай, Марко, ти ж виявив купу мішеней, але потім, мені здалось, залишав їх іншим… Ти що, вже не хочеш в Військову поліцію? Але ж для цього треба набирати очки…
Марко: Щоб розвивати свої навички, нам необхідно змагатися один з одним… Я вважаю. От тільки я ніяк не можу викинути з голови дуику про те, що було б, якби б це був реальний бій. Як самий повільний з вас, я повинен відволікати на себе титанів, даючи іншим можливість зайти і вдарити ззаду».
Треба звернути увагу на те, що Марко чудовий лідер і при цьому дуже проникливий. Він легко читає характери і таланти інших, дозволяючи їм розкриватися. Марко — ідеаліст, котрий завжди цінив інтереси групи вище власних. Інші кадети поважали його і хотіли собі такого командира. Він вмів судити інших і зупиняти сварки/бійки. Його смерть служить доказом того, що в цій суворій реальності загинути може навіть достойний.
Сюжет[]
Ще на першій побудові Марко висловлює бажання «служити королю», котре інші сприймають, як можливість врятувати свою шкуру за стіною Сіна. Пізніше він проявляє себе, як душа компанії, вже після заключного екзамену інші кадети говорятя, що мріяли б про такого лідера, як він. Під час другого вторження Титанів в 850 році Марко отримав командування над групою 104-ого Кадетського корпусу.
Потрапивши в важке положення (разом з іншими кадетами потрапив в газосховище, окуповане титанами), Марко допомогає Жану згуртувати людей і слідувати плану Арміна по врятуванню, не дивлячись на те, що був у ролі приманки. Навіть у такі моменти він допомагав зупинити паніку серед зневірених людей. Після того, як план вдався, Ботт підкреслив, що Жан — хороший командуючий вже тому, що також слабий, як і інші. А значить може зрозуміти страхи і слабкості своїх підлеглих.
Пізніше, коли всі вже були в безпеці за стіною Роза, Марко заспокоїв панікуючого Даза. Коли після цього треба було слідувати на операцію по поверненню Троста людству, Марко знову взявся за справу і навіть зміг врятувати Жана, у котрого не вчасно зламався привід (він не помер тільки тому, що на нього напали зразу два титани і не могли його поділити. Потім він приєднався до інших солдатів і допомогав прикривати Ерена.
Його труп знайшов Кірштейн, котрий довго не міг повірити в те, що це саме Марко. Його смерть розкривається в 77 главі. Виявляється, що Марко здогадався про те, що Колоссальний і Броньований титани — це люди. На жаль, про догадки Марко дізнались і Райнер разом з Бертольдом (а пізніше і Енні). Ця трійця спочатку схопила Марко, а пізніше, викинула його привід, залишив, безпомічного, вмирати на даху. Там його дуже скоро побачив гігант, і відкусивши від ще живого Марко шмат, кинув його на дорогу. За всім цим дивилась вищезнадувана трійця, так холоднокровно кинувша його на смерть. Жан впізнав труп і Марко Ботт був кремований в братському багатті. Його смерть глибоко тронула Кірштейна і той відмовився від своїх попередніх переконань і вирішив вступити у Розвідкорпус, тому що не хотів зустріти свій кінець от так, безславно, коли хтось просто спалить його неопізнаний труп.
Відомо, що він був дуже обдарований, але по закінченню кадетського училища отримав лиш 7-е місце (тому що багатьом уступав мішені під час екзамену). Це дозволяло йому вступити в Військову поліцію, але Жан був переконаний, що Марко вступив би в Розвідкорпус.
Марко і Жан були близькими друзями з самого початку навчання. Ботт був його довіреним лицем, не дивлячись на невеликі відмінності в цілях вступу в Військову поліцію. Він першим розпізнав потенціал Жана, як лідера. Смерть Марко сильно покрутила життя Жана, змусивши його прийняти рішення вступити до Розвідкорпусу.
